Продаю пшеницю 6 класу оптом

26.08.2015    Зерновые культуры — Пшеница 6 класса
3 000,00 грн.
Продаю пшеницю 6 класу оптом - Agrobiz.net
Характеристики
Компании: Производители
Страна производитель: Украина

Описание

Пшениця 6 клас 1000 тонн - 3 000 грн/т

Пшениця (Triticum), рід одно - і дворічних трав родини злаків, одна з найважливіших зернових культур. Одержуване із зерна борошно йде на випічку білого хліба й виробництво інших харчових продуктів. Відходи борошномельного виробництва служать кормом худобі й домашньому птахові, а останнім часом усе ширше використаються і як сировина для промисловості. Пшениця - провідна зернова культура в багатьох регіонах світу й один з основних продуктів харчування.

Основний виробники пшениці - Китай, другий - США, потім ідуть Індія, Росія, Франція, Канада, Україна, Туреччина й Казахстан.

Зерно пшениці - найважливіший сільськогосподарський об’єкт міжнародної торгівлі: майже 60% усього експорту зернових. Провідний у світі експортер пшениці - США. Багато пшениці вивозять також Канада, Франція, Австралія й Аргентина. Основні імпортери пшениці - Росія, Китай, Японія, Єгипет, Бразилія, Польща, Італія, Індія, Південна Корея, Ірак і Марокко.

Існують тисячі сортів пшениці, і класифікація їх досить складна, однак головних типів усього два - тверда й м’яка. М’які сорти ділять також на чорвонозерні й білозерні. Звичайно їх вирощують у регіонах з гарантованим зволоженням. Тверді сорти розводяться в областях з більше сухим кліматом, наприклад, там, де природний тип рослинності - степ.

Біологія.
У пшениці - властиве всім злакам стебло - соломина з вузлами й звичайно порожніми еживузлями, а листи прості, лінійні, чергові, дворядні. Кожен лист відходить від вузла й складається з піхви, що охоплює вище лежачі меживузля на зразок розщепленої трубки, і довгої вузької пластинки. На границі між піхвою й пластинкою, перебувають три вирости - широкий плівчастий язичок, що прилягає до стебла, і два - охоплюючих останній пальцевидних вушка.

Верхнє меживузля, або квітколоже, несе суцвіття - складний колос. Він складається з колінчатої центральної осі й по черзі простих суцвіть, що відходять від її дрібних, - колосків, звернених до осі широкою стороною. Кожен колосок несе на своїй осі від двох до п’яти по черзі квіток, що відходять, сукупність яких прикрита знизу двома - верхньою й нижньою колосковими лусками, що представляють собою листи, що криють, прості суцвіття.

Кожна квітка захищена парою спеціалізованих передквітників - більшої й товстої нижньої й щодо тонкої верхньої квітковими лусками. У деяких, т.зв. остистих, сортів пшениці нижня квіткова луска закінчується довгим остюком.

Квітки звичайно двостатеві, із трьома тичинками й маточкою, що несе два пір’ястих рильця. У підстави зав’язі перебувають дві або три дрібні лусочки - квіткові плівки. Під час цвітіння вони набухають і розсовують навколишню квітку луски. Пшениця - рослина в основному самозапильна, хоча в деяких її типів відбувається й перехресне запилення. Після запліднення зав’язь перетворюється в маленький твердий плід зернівку, утримувану в колосі квітковими лусками.

Зернівка, або зерно, нерозривно пов’язаний з єдиним насінням, що містить зародок й ендосперм. Зародок складається з брунечки, корінця й видозміненої сім’ядолі - щитка. Після проростання зародковий корінець дасть первинну кореневу систему, брунечка - надземні органи рослини і його «дорослі» корені, а щиток буде виділяти ферменти, що перетравлюють ендосперм, і переводять його живильні речовини до розпочавших розвиток сходів.

Посіяне зерно пшениці усмоктує воду, набухає й проростає. Брунечка й зародковий корінець виходять назовні й ростуть відповідно нагору й униз. У поверхні ґрунту від першого вузла формується з брунечки соломини відходять придаткові коріння, які посилено гілкуються й утворять т.зв. мичкувату кореневу систему. Місце переходу стебла в корінь називається кореневою шийкою. Трохи вище її нижні вузли стебла тісно зближені, і з пазух їхніх листів поблизу поверхні ґрунту розвиваються бічні - відбувається кущіння пшениці.

До цієї стадії рослина вважається сходами. Потім починається фаза виходу в трубку, тобто видкого подовження соломини, за ним - колосіння, тобто утворення суцвіття: верхнє меживузля виносить колос на 7-10 см вище верхнього листа.

Зерно, що досягло остаточного розміру, містить зародок і водянистий, спочатку прозорий, потім у міру збільшення вмісту крохмалю білішаючим, ендоспермом (стадія т.зв. молочної стиглості). Поступово вологість зерна знижується і його вміст по консистенції починає нагадувати липке тісто (воскова спілість). Повністю дозріле (технічно стигле) зерно - тверде.

Основні види.
Істотне економічне значення мають усього три види пшениці – пшениця літня, м’яка, або звичайна (T. aestivum), пшениця тверда (T. durum) і пшениця щільноколоса, або карликова (T. compactum). Перший з них – звичайна хлібопекарська пшениця, вирощувана в усьому світі. Зерно другого використовується для виробництва макаронних виробів, оскільки багате на клейковину – суміш білків, що утворять липку масу, що не тільки зв’язує тісто, але й утримує в ньому пухирці вуглекислого газу; тісто «піднімається», і хліб стає пишним. Пшениця карликова йде в основному на одержання розсипчастої випічки. Менше значення мають пшениця спельта (T. spelta), еммер, полба, або пшениця-двозернянка (T. dicoccum), пшениці польська (T. polonicum) і англійська, або гладка (T. turgidum).

В усьому світі найпоширеніша пшениця літня. Її колоскові луски явно гребінчасті тільки у верхній половині, нижні квіткові луски безості або ж коротше 10 см, соломина звичайно порожня. Від карликової вона відрізняється більше довгими, компактними або пухкими, сплощеним колоссям. У пшениці карликової вони короткі, щільних і стислі з боків.

Пшениця тверда – яра, від літньої й карликової вона відрізняється гострими гребенями по всій довжині колоскових луск і звичайно остистими нижніми квітковими лусками з остюками довжиною 10–20 см. Соломина не порожня. Від пшениці гладкої вона відрізняється тільки більше довгими колосковими лусками й зернами, причому останні в неї звичайно еліптичні. У пшениці гладкої, в Америці практично не вирощуваної, зерна короткі, овальні, з усіченими вершинами, тому вони здаються роздутими і горбатими; бувають чорвонозерні й білозерні сорти.

Пшениця польська виділяється своїм зовнішнім виглядом. Її колосся великий - довжиною 15-18 см і шириною 2 см і більше. Колоскові луски довгі, тонкі, а зерна часто досягають у довжину 13 мм і дуже тверді. Сорти цього виду, як і пшениці твердої, тільки ярі.

Сорту пшениці діляться на озимі і ярі. Озиму пшеницю сіють восени й забирають на наступне літо. Це найпоширеніша пшениця в світі. Починаючи розвиватися раніше висіяної навесні ярої, вона швидше достигає й дає більш високий урожай. Ярицю, за винятком T. durum, вирощують у тих місцях, де зима занадто сувора.

Екологія.
Пшениця може рости в широкому діапазоні ґрунтово-кліматичних умов і вирощується практично у всіх сільськогосподарських зонах, крім тропіків. До більш холодостійких культур відноситься тільки ячмінь, картопля й деякі кормові трави; жара їй також не страшна, якщо не співпадає з високою вологістю: в останньому випадку вирощування стає нерентабельним через великі  збитки від хвороб. Однак у цілому виділяються два основних «пшеничних пояси» – між 30 й 55° с. ш. і між 25 й 40° ю. ш., де річна норма опадів становить у середньому 300–1100 мм. У самих холодних їхніх частинах культура обмежена районами, де в рік випадає 250–1000 мм опадів, а в самих жарких – де їхню річну кількість не виходить за межі 500–1800 мм. Оптимальний урожай дозріває при 250–1000 мм опадів у рік і сезонний їх розподіл. Ріст іде, поки температура не падає нижче 3° С і не піднімається вище 32°С.  І при оптимумі 25° С. Занадто рання сівба підвищує шанси захворювання сходів й, як і запізніла, що може призвести до зимового вимерзання.

Ярицю сіяють із березня по травень залежно від місцевих умов.

Урожай звичайно забирають, коли вологість зерна знижується до 13%. Яриці для дозрівання потрібно біля 100 безморозних днів. Більше раннє збирання, коли вологість зерна вище, вимагає його сушіння, а більш пізнє - знижує обсяг одержуваної продукції, оскільки зерно починає осипатися на колосі, а рослини мають тенденцію вилягати.

Озиму пшеницю вирощують і на зелений корм худобі, яку можна випускати пастися, коли сходи досягають у висоту 13-20 см. Якщо на наступний рік планується зібрати із цього поля врожай зерна, випас припиняють із початком виходу рослин у трубку. У деяких районах США пшеницю сіяють у суміші з озимими бобовими й скошують на сіно й силос перед початком цвітіння.

Шкідники й хвороби.
Одна з найпоширеніших хвороб пшениці - стеблова, або лінійна, іржа. Уже 200 років тому було ідомо, що зараженню сприяють кущі барбарису (на них паразитичний гриб проходить частина свого життєвого циклу), і з’явилися закони, що вимагають їхні знищення. Дотепер у декоративних цілях дозволяється розводити тільки його стійкі до іржі форми. Барбарис служить також джерелом нових інфекційних рас іржі - їх відомо вже більше трьохсот. Лінійна іржа приносить настільки серйозний збиток, що в усім світі ведуться дослідження з виявлення ще невідомих науці рас паразита й створенню стійких до нього сортів пшениці.

Серед інших хвороб заслуговують згадування листова (бура) і жовта іржі, тверда (смердюча), стеблова й курна сажка, борошниста роса, парша, коренева гниль й гниль кореневої шийки, дві септоріозних плямистості й вірусні інфекції (різні типи мозаїки й жовта карликовість). Краща міра боротьби у всіх випадках - виведення стійких сортів. Комплексний підхід, тобто сполучення генетичної стійкості рослин з хімічними обробками, дозволяє в деяких випадках значно знизити втрати (наприклад, від твердої сажки), однак від ряду хвороб ефективних засобів захисту дотепер не розроблено.

Комахи-шкідники залежать від області вирощування. У США найбільш серйозними вважаються хлібний американський пильщик, пшеничний комарик, прямокутна совка й звичайна злакова попелиця. Інші види псують зерно й борошно на складах, наприклад мукоїд малюсінький, борошняні хрущаки, зернова міль, личинки мавританської комашки, рисовий довгоносик.

Як й у випадку хвороб, кращий спосіб зниження збитку від шкідників - використання стійких до них сортів пшениці, однак, на жаль, жоден сорт не застрахований від всіх потенційно загрозливих йому комах. До іншим екологічно безпечним, тобто не включає пестицидних обробок, способам боротьби ставляться правильна підготовка ґрунту, вибір спеціальних схем сівозміни й оптимальних строків сівби й збирання, загортання стерні після скошування (останній метод позбавляє багатьох шкідників їжі).

Переробка пшениці.
Пшеничне зерно покрите буруватою оболонкою, що дає цінні висівки, які багатші, ніж цільне зерно, білком, вітамінами й особливо целюлозою. Під оболонкою перебуває алейроновий шар із дрібних гранул. Зародок зерна багатий олією, а також білком і мінеральними речовинами. Інше - це клітини ендосперму, заповнені крохмальними зернами й часточками клейковини, що надає тісту в’язкість.

При змелюванні, тобто одержанні із зерна борошна, ставиться мета відокремити від інших його компонентів якнайбільше крохмалю й клейковини, оскільки зародок робить борошно липким й приводить до її швидкого потемніння й згіркнення, а алейроновий шар надає їй буруватий відтінок. У результаті утворяться борошномельні відходи (15-18% маси очищеного зерна) - висівки.

Хліб одержують, змішуючи борошно з водою або іншою рідиною й додаючи закваску - звичайно дріжджі, а іноді й інші речовини - для додання продукту особливого аромату або текстури або ж для стимуляції росту дріжджів. Суміш замішують, формують і печуть. Зараз пшеничний хліб білий, а всього сторіччя назад він був, так сказати, сірим. Це зумовлюється підвищенням якості борошна - більш повним відділенням ендосперму від оболонок зерна й зародка при помолі.

Ботанічна еволюція.
Хоча багато сортів пшениці спеціально виведені селекціонерами, тисячі інших виникли спонтанно шляхом схрещування культурних форм один з одним і з дикоростучими травами. Імовірно, найдавнішими культурними видами пшениці є егилопсоподібна (T. aegilopoides) і однозернянка (T. monococcum). Тільки в їхніх клітинах виявлений диплоїдний набір із семи пар хромосом. Центр поширення першого виду - Вірменія, Туреччина й Грузія, звідки він проникнув на захід. Пшениця-однозернянка, можливо, виникла на північному сході Туреччини й південно-заході Закавказзя або небагато південніше - на сході Іраку. Вважається, що вона стала родоначальником майже всіх сучасних сортів.

Наступним кроком в еволюції пшениці стала поява тетраплоїдних видів з 14 парами хромосом. У дикоростучому стані відомий лише один з них – полба, емер, або пшениця-двозернянка (T. dicoccum), розповсюджена на півдні Вірменії, північному сході Туреччини, заході Ірану, півночі Ізраїлю, Йорданії, Сирії. Це також найдавніший з культурних тетраплоідів. Хоча в емера, як й в однозернянки, вісь колосу ламка й луски не відстають від зерен при обмолоті, інші тетраплоїди стали першими пшеницями, у яких колос вже не розламувався, а зерно повністю вимолочувалось із лусок. До таких видів відносяться пшениця тверда, перська, польська й гладка.

Наймолодші пшениці – гексаплоїди з 21 парою хромосом. Це продукт гібридизації тетраплоїдів з якимсь близьким видом, у якого сім пар хромосом, швидше за все з дикоростучим злаком роду егілопс (Aegilops). У двох гексаплоїдних видів, включаючи спельту, що була колись основною центральноєвропейською пшеницею, зерна, як в однозернянки й полби, погано вимолочуються (плівчасті). На три інших гексаплоїди, називаних голозерними, тобто на пшеницю літню, карликову й шарозерну, припадає більша частина світової продукції цієї культури.

Показники Характеристика і норма для м’якої пшениці за групами та класами
А Б 6
1 2 3 4 5
Натура, г/л, не менше ніж 760 740 730 710 690 Не обмежено
Склоподібність, %, не менше ніж 50 40 Не обмежено
Вологість, %, не більше ніж 14,0 14,0 14,0 14,0 14,0 14,0
Зернова домішка, %, не більше ніж
зокрема:
5,0 8,0 8,0 10,0 12,0 15,0
   биті зерна 5,0 5,0 5,0 У межах зернової домішки
   зерна злакових культур 4,0 4,0 4,0 4,0 4,0 У межах зернової домішки
   пророслі зерна 2,0 3,0 3,0 4,0 4,0 У межах зернової домішки
Сміттєва домішка, %, не більше ніж
зокрема:
1,0 2,0 2,0 2,0 2,0 5,0
   мінеральна домішка
зокрема:
0,3 0,5 0,5 0,5 0,5 1,0
   галька, шлак, руда 0,15 0,15 0,2 0,15 0,2 У межах мінеральної домішки
   зіпсовані зерна
зокрема:
0,3 0,3 0,5 0,3 0,5 1,0
   фузаріозні зерна У межах зіпсованих зерен
   шкідлива домішка
зокрема:
0,2 0,2 0,2 0,2 0,2 0,5
   сажка, ріжки 0,05 0,05 0,05 0,05 0,05 0,1
   триходесма сива Не дозволено
   кукіль У межах шкідливої домішки
   кожен з видів іншого токсичного насіння 0,05 0,05 0,05 0,05 0,05 0,1
Сажкове зерно, %, не більше ніж 5,0 5,0 8,0 5,0 8,0 10,0
Масова частка білка, у перерахунку на суху речовину, %, не менше ніж 14,0 12,5 11,0 12,5 10,5 Не обмежено
Масова частка сирої клейковини, %, не менше ніж 28,0 23,0 18,0 Не обмежено
Якість клейковини:        
   група I - II I - II I - II  
   одиниць приладу ВДК 45 - 100 45 - 100 20 - 100 Не обмежено
Число падання, с, не менше ніж 220 180 150 150 130 Не обмежено

 

Цена: 3 000,00 грн.
В наличии

Задать вопрос
Напишите вопрос
Варианты поиска Продаю пшеницю 6 класу оптом: купити пшеницю оптом купити фуражну пшеницю 6 класу купить пшеницу оптом оптовая продажа пшеницы оптовий продаж пшениці продаю пшеницю 6 класу оптом пшеница 6 класса пшениця 6 класу фуражная пшеница опт фуражне зерно пшениці 6 класу ціна на пшеницю