Батьківщина цукру — Індія, де він відомий 2300 років та їхньою
мовою іменувався «сак-кара» санскр. शर्करा (śarkarā) — солодкий, в
словянські та інші європейські мови запозичено через араб. سكر
«суккар». В Європі цукор був відомий ще римлянам. Коричневі цукрові
крупинки готували з соку цукрової тростини та ввозили в Європу з
Індії. Єгипет, провінція Римської імперії був посередником в
торгівлі з Індією. Історія українського цукру Перша згадка в
історичних документах про появу в Стародавній Русі кристалічного
цукру, ввезеного «із заморськими товарами», зявилося в 1273 році,
але для населення він ще тривалий час був недоступним продуктом.
Більш широко цукор почав надходити на ринки Російської імперії
починаючи з XVII століття — через порти Чорного та Балтійського
морів з різних колоніальних країн. Введення мита на ввезення цукру
змусило руських купців по-новому подивитися на торгівлю цукром.
Багато хто з них стали розуміти, що набагато вигідніше налагодити
власне виробництво цукру на основі завезеного цукру-сирцю.