Буторфан, 10 мл флакон бутомідор

Опис

Розчин безбарвний, прозорий.

Склад

1 мл містить:

буторфанолу тартрат — 10 мг

Фармакологічні властивості

Буторфанол — аналгетик групи синтетичих опіоїдів з агоністичним/антагоністичним ефектом, що є похідною фенантрену. Механізм дії полягає у стимулюванні κ-підвидів опіатних рецепторів і змішаному стимулюванні та інгібуванні μ-підвидів опіатних рецепторів. В результаті блокується міжнейронна передача больових імпульсів у різних відділах ЦНС, включаючи кору головного мозку. Буторфанол має виражений знеболювальний та седативний ефект, підвищує артеріальний тиск та тиск у легеневих артеріях, має протикашльову дію й може пригнічувати дихання. Незначно стимулює моторику ШКТ та гепатобіліарної зони.

Буторфанол частіше викликає залежність, ніж налбуфін, й рідше, чим морфін. Його застосовують за больових синдромів різного генезу, зокрема для премедикації перед операціями, під час та після операцій, при ниркових коліках та важких травмах. Залежно від виду тварини препарат дає заспокійливу дію та слабкий або середньої інтенсивності седативний ефект. Це особливо проявляється при комбінованій анестезії та/або нейролепто-анальгезії. Дихання уповільнюється, як при звичайному засипанні, зменшується кількість серцевих скорочень. Тривалість та інтенсивність знеболення залежить від дози, індивідуальної чутливості (підвищення дози або повторне введення підсилюють ефект).

Буторфанол швидко й добре всмоктується з місця ін'єкції. Залежно від способу введення діє вже через 5-15 хвилин, тривалість знеболення залежить від дози і може досягати 4 годин. Максимальна концентрація в крові спостерігається протягом 0,5-1 години після внутрішньом'язового введення, максимальна знеболювальна дія — за 1-2 години.

З білками плазми крові зв'язується на 80%. Проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар'єри та виводиться з молоком. Метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться з організму у вигляді метаболітів переважно із сечею, частково — з жовчю та калом. Період напіввиведення становить 4,7-6,6 годин.

Буторфанол викликає менше побічних ефектів, ніж інші опіати.

Показання

Застосовують як анальгетик для усунення больового синдрому перед операціями та після них, а також для премедикації:

Собаки, коти — як анальгетик при сильному болі (при травмах, перед операціями та після них), як седативний засіб у комбінації з α2-адренорецепторними агоністами (медетомідин, кетамін).

Коні — як анальгетик для короткого знеболення при середньому та сильному болі при коліках; для седації та премедикації у комбінації з α2-адренорецепторними агоністами (детомідин, ксилазин, роміфідин): під час терапевтичних та діагностичних процедур (незначні операції на стоячих тваринах, седація непокірних тварин).

Буторфанол не належить до списку психотропних засобів.

<h3Протипоказання< h3=""></h3Протипоказання<>

Не призначати тваринам із підвищеною чутливістю до діючої речовини препарату, в стані дихальної депресії, з захворюваннями серця, травмами черепа, органічними порушеннями мозку, порушеннями функцій печінки і нирок, судомами та закрепами.

Не застосовувати самкам під час вагітності та лактації.

Коням з серцевою аритмією не використовувати в комбінації з α2-агоністами. Комбіноване застосування знижує моторику ШКТ, тому не використовувати при коліках, пов’язаних із завалом кишечника.

Спосіб застосування та дози

Препарат вводять собакам внутрішньовенно, внутрішньом’язово або підшкірно, котам — внутрішньовенно або підшкірно, коням — лише внутрішньовенно в таких дозах:

Собаки:

- Знеболення (монотерапія) — 0,1-0,4 мл на 10 кг маси тіла (0,1-0,4 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла), повільно, внутрішньовенно (при низьких та середніх дозах), внутрішньом’язово або підшкірно. Для уникнення післяопераційного болю ін'єкцію роблять за 15 хвилин до завершення анестезії, щоб ефект тривав впродовж фази виходу з наркозу.

- Седація — 0,1 мл на 10 кг маси тіла (0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла) та 0,01 мг медетомідину на 1 кг маси тіла, внутрішньовенно, внутрішньом’язово.

- Премедикація — 0,1 мл на 10 кг маси тіла (0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла), 0,025 мг медетомідину на 1 кг маси тіла, внутрішньом’язово. Через 15 хвилин — 5 мг кетаміну на 1 кг маси тіла, внутрішньом’язово. У разі подовження дії кетаміном не використовувати антагоніст атіпамезол.

Коти:

- Знеболення (монотерапія) — за 15 хвилин до пробудження 0,2 мл на 5 кг маси тіла (0,4 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла), підшкірно, або 0,05 мл на 5 кг маси тіла (0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла), внутрішньовенно.

- Седація — 0,2 мл на 5 кг маси тіла (0,4 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла) та 0,05 мг медетомідину на 1 кг маси тіла, підшкірно. Для обробки ран рекомендується додаткова місцева анестезія. Антагоніст медетомідину (коли дія кетаміну закінчилася) — атіпамезол в дозі 0,125 мг на 1 кг маси тіла.

Коні:

- Знеболення (монотерапія) — 1 мл на 100 кг маси тіла (0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла), внутрішньовенно; необхідність та час повторного введення визначають, виходячи з клінічного стану тварини.

- Седація та пре-анестезія, внутрішньовенно:

• 0,012 мг детомідину на 1 кг маси тіла, через кілька хвилин — 0,25 мл Буторфану на 100 кг маси тіла (0,025 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла);
• 0,05 мг роміфідину на 1 кг маси тіла, через 5 хвилин — 0,2 мл Буторфану на 100 кг маси тіла (0,02 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла);
• 0,5 мг ксилазину на 1 кг маси тіла, через 3-5 хвилин — 0,5-1,0 мл Буторфану на 100 кг маси тіла (0,05-0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла).

Застереження

Не застосовувати самкам під час вагітності та лактації, тому що буторфанол проникає через плацентарний бар'єр і потрапляє в молоко. Використання препарату в постнатальний період може викликати дихальну депресію у новонароджених тварин.

Інколи виникає тимчасове брадіпное, зниження кров’яного тиску та брадікардія, що подібно до стану сну. Можливі больові відчуття в місці ін’єкції при внутрішньом’язовому та підшкірному введенні. У котів іноді спостерігаються мідріаз, дезорієнтація, пригнічення, у коней — уповільнення перистальтики кишечника (дванадцятипалої, сліпої, початку великої ободової кишки).

Перед введенням препарату не піддавати тварин впливу стресових факторів. Дотримуватись правил асептики та безпечної фіксації тварини. Не змішувати препарати в одному шприці. Не робити комбіновані ін’єкції в одне місце.

Перед застосуванням препарату необхідно провести детальне клінічне обстеження тварини, яке дасть можливість краще оцінити можливі ризики, що виникають через функціональні порушення серцево-судинної системи, печінки, нервової системи і легень. 

Не використовувати комбінацію буторфанолу та детомідину або буторфанолу та медетомідину тваринам із серцевою аритмією або брадикардією, коням, схильним до кольок, через кардіоваскулярний ефект альфа-2-антагоністів. Після цих комбінацій можлива блювота у котів, зумовлена дією медетомідину. Інколи перед використанням додаткового анестетика тварині потрібна голодна дієта. У разі необхідності можна застосовувати атропін, як типовий парасимпатолітик.

Щоб вирахувати дозу для маленьких тварин, необхідно знати їх точну масу тіла.

Препарат застосовують непродуктивним тваринам та коням, м'ясо і молоко яких не вживають в їжу люди.

Умови зберігання

В упаковці виробника, у сухому, темному, недоступному для дітей місці за температури від +4 до + 25 °С.

Після відкриття флакона препарат зберігати в холодильнику й використати протягом 28 діб.

Термін придатності

3 роки.

БУТОРФАН: ХІРУРГІЯ БЕЗ РИЗИКУ Й БОЛЮ

Болючі хірургічні втручання спричиняють тваринам надмірний стрес, порушують функції різних органів та систем, а іноді призводять навіть до загибелі тварини. Тому кожен випадок втручання має розглядатися індивідуально, щоб підібрати ефективний і водночас безпечний знеболювальний засіб.

Вибір препарату залежить від віку тварини, виду операції та тривалості втручання.

Попри суттєві переваги інгаляційного наркозу, у ветеринарній практиці найбільш широко використовують наркоз ін'єкційний. Ін’єкції засобів для наркозу застосовуються за хірургічних втручань будь-якої складності, часто у поєднанні з іншими методами. З усіх можливих шляхів введення зазвичай обирають внутрішньовенний. Цей спосіб дозволяє швидко досягати ефекту, забезпечує швидкий вихід із наркозу, хорошу керованість глибиною анестезії, мінімально впливає на серцево-судинну та дихальну системи.

Нині широко розповсюджена комбінована анестезія з використанням препаратів для премедикації, седативно-гіпнотичних засобів із групи стимуляторів 2-адренергічних рецепторів (ксилазин, ацепромазин, медетомідин, дексмедиетомідин тощо) та наркотичних анальгетиків для тварин.

Часто у клінічній ветеринарії застосовують буторфанол — високоефективний анальгетичний засіб. Анальгетичні властивості буторфанолу у 4-7 разів сильніше за морфін, у 20 разів сильніше за пентазоцин і у 40 разів сильніше за меперидин. Однак цей відносний ступінь анальгезії визначений за ефектом його дії як агоніста-антагоніста. До того ж, буторфанол має сильний протикашльовий ефект.

ТОВ “Бровафарма” випустило на основі буторфанолу препарат Буторфан. Він є високоефективним та безпечним знеболювальним засобом для коней, котів і собак і має такі особливості:

• Швидке настання анальгетичного ефекту: при внутрішньовенному введенні — кілька хвилин, при внутрішньом'язовому — 10-15 хвилин.
• Тривалість дії може досягати 4-х годин. Максимальна концентрація в крові спостерігається через 0,5-1 години після внутрішньом'язового введення, максимальна знеболювальна дія утримується протягом 1-2 годин залежно від введеної дози.
• Можна застосовувати перед, після та під час оперативних втручань для попередження та усунення болю.
• Є єдиним ефективним та безпечним анальгетиком для котів. При моноанестезії добре знеболює, хоча не достатньо розслаблює м'язи та має слабкий седативний ефект, тому краще застосовувати в комплексі з іншими седативними препаратами.
• Посилює вплив препаратів для наркозу, снодійних, седативних та антигістамінних засобів на центральну нервову систему. Тому, не зважаючи на безпечність та м’яку дію буторфанолу, його можна використовувати лише під наглядом лікарів-анестезіологів.

Буторфан рекомендується застосовувати як анальгетик при сильних перед- або післяопераційних та посттравматичних болях, під час хірургічних операцій, терапевтичних та діагностичних процедур (кастрація, обробка ран, хірургічна біопсія, лапаротомія, видалення ортопедичних імплантантів, передчасні роди та інструментальне дослідження), а також для пригнічення кашлю у собак, при анорексії у котів і як протиблювальний засіб.

Для собак і котів Буторфан використовують як один із засобів у комплексній премедикації перед анестезією — як з застосуванням транквілізаторів, так і без них.

Безпечність Буторфану

Під час численних випробувань виявилося, що Буторфан — дійсно безпечний та ефективний засіб. Збільшення рекомендованої дози у 10 разів не спричинило серйозних ускладнень та небажаних наслідків через те, що Буторфан:

• не пригнічує скорочувальну здатність серцевого м'яза;
• не знижує артеріальний тиск;
• не підвищує тонус гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту, сечовивідних та жовчних шляхів, не призводить до атонії цих органів.

Буторфан зазвичай вводять підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно у дозах від 0,1 до 0,4 мг/кг. Під час досліджень виявилося, що анальгезія довше триває у котів, ніж у собак. І це є додатковою перевагою для застосування Буторфану для котів.

За безпечністю Буторфан схожий на Дексмедісон, який застосовують для собак як засіб для знерухомлення, седації та анальгезії під час клінічних оглядів, діагностичних процедур та для премедикації перед базовим наркозом. Ефект від дексмедитомідину (діючої речовини Дексмедісону) залежить від дози. Малі дози дають середню седацію без анальгезії, а великі — спричиняють значний седативний ефект та аналгезію.