Вишня кореневласна місцева. Відкопки.

Вишня звичайна (Cerasus Mill.; лат. сerasus походить від назви міста Керазун, одного з портів Понтійської області, звідки Вишня звичайна була вперше завезена до Італії; у Київській Русі відома з ХІІ ст.) — рід дерев і кущів родини розових (Rosaceae Juss.), підродини сливових Prunоidae.

Відомо більше 120 видів вишні звичайної, які відрізняються між собою за смаковими якостями, швидкістю дозрівання плодів і врожайністю. Серед дикорослих видів вишні в Україні зустрічається Вишня звичайна, Вишня антипка — С. mahaleb (L) Mill, черешня — С. аvium (L) Moench, Вишня степова — С. fruticosa (Pall) Woron. Вишня звичайна — C. vulgaris Mill. (Prunus сerasus L, Cerasus сarponiana Lam., С. recta Liegel); рос. назва — вишня обыкновенная.

Вишні звичайної в дикому стані не існує, але у здичавілому поширена в європейській частині СНД і на Кавказі. Вишня звичайна — спонтанний алоплоїд, що походить від схрещування черешні та вишні степової. Сорти вишні об’єднуються в 2 групи: аморелі — з незабарвленим і малокислим соком плоду і швидким зростанням пагонів; морелі — із забарвленим дуже кислим соком плоду, повільним зростанням пагонів, тонкими гілками і пізнім дозріванням плодів. В. звичайна — невелике дерево або кущ завв. 3–7 м. Кора стовбурів сіро-бура, з великими поперечними сочевичками, відшаровується. Пагони довгі, голі, спочатку зелені, потім червоно-бурі. Листки чергові, черешкові, обернено-яйцеподібні або еліптичні, загострені, городчато-зубчасті, з гидатодами на зубцях, зверху — темно-зелені, глянцеві, знизу — матові, голі, до 12 см завд. та 3–5 см завш.; черешки частіше без залоз, іноді з ними. Суцвіття — зонтики 2–4-квіткові, на гілках приросту попереднього року, розпускаються раніше за листки або одночасно; квітконіжки довгі. Квітки складаються з 5-роздільної чашечки і 5 вільних пелюсток білого кольору, рідше — рожевого, запашні. Цвіте у квітні–травні. Плід — соковита кисло-солодка кістянка з кулястою або яйцеподібною кісточкою, дозріває у червні–липні. Плоди приплюснуті, червоні, різної інтенсивності. М’якоть кислувата, приємна на смак. Особливу популяцію становить Володимирська В. (С. vulgaris var.acida) з великими темно-пурпурними ароматними плодами, смачним чорно-червоним соком, дрібними кісточками. В Україні рослина неофіцинальна.

У достиглих плодах вишні звичайної містяться:

вуглеводі (цукри — 8-15% (глюкоза — 5,5%, фруктоза — 4,5%, сахароза — 0,3%));
геміцелюлоза — 0,1%, клітковина — 0,5%, пектинові речовини — до 11%;
органічні кислоти — до 2%, представлені переважно яблучною (до 1,2%), лимонною, молочною, хінною, оцтовою, бурштиновою, мурашиною;
серед фенольних сполук (0,11–0,49%) — кумарини (умбеліферон, герніарин, магалебозид), флавоноли — в основному глікозиди кверцитину (до 2%), антоціанідини (ціанідин, хризантемін, мекоціанідин, пеонідин, антиринін, 3-глюкозид ціанідину, 3-рамноглюкозид ціанідину) і лейкоантоціанідини, фенольні кислоти (хлорогенова, ізохлорогенова, неохлорогенова);
у шкірці плодів містяться: катехіни, вітаміни (аскорбінова кислота — 15 мг%, В1 — 0,03–0,2 мг%, В6 — 0,05-0,08 мг%, В15 — 0,08 мг%, PP — до 0,4 мг%, Е — 0,32 мг%, біотин — 0,40 мг%); каротиноїди — 0,37–0,55 мг%;
макро- та мікроелементи (К, Са, Mg, Na, S, B, V, Fe, I, Co, Mn, Cu, Mo, Ni, Ru, Cr, Zn).

Діючими речовинами в плодоніжках є саліцилати, флавоноїди: глікозиди кверцетину, кемпферолу, флаванону (дигідровогонін), фенолкарбонові кислоти; дубильні речовини, а також багато Fe, Mg. Листя містить лимонну кислоту, гідроксикумарини, кверцетин, рутин; дубильні речовини — 5–7%; амігдалін. Насіння містить жирного масла — 25–35%, ефірної олії — 0,16%, амігдаліну — 5–15 мг%, при розщепленні якого утворюється синильна кислота. У корі знайдено: водорозчинні полісахариди, органічні кислоти (лимонна, яблучна); кумарини, флавоноїди, дубильні речовини 5–15%; глікозиди (флускофлобафен, руброфлобафен). Ексудатом дерева є камідь, до складу якої входить велика кількість арабіну, метилпентозану, невелика кількість ксилану.

Свіжі плоди, сік і сироп вишні звичайної мають антиоксидантну, протизапальну активність, підвищують екскрецію сечової кислоти та знижують її концентрацію у крові. Плоди вишні звичайної застосовують у народній медицині як відхаркувальний, жарознижувальний засіб при бронхітах; як заспокійливий при психічних розладах, для покращення обміну речовин, при артриті, подагрі, цукровому діабеті, атеросклерозі; як легкий проносний засіб; сироп входить до фармакопей багатьох країн як коригуючий засіб для покращення смаку ліків. Плодоніжки вишні застосовують як діуретичний, кровоспинний засіб при нирковокам’яній хворобі, сечокислому діатезі, як в’яжучий — при діареї. Відвар однорічних пагонів В. має протизапальну дію, його використовують при діареї, колітах. Настій листя сприяє зниженню здатності крові згортатися (гідроксикумарини). Кору вишні звичайної у вигляді відвару використовують у нар. медицині для покращення травлення, як в’яжучий, кровоспинний засіб при маткових кровотечах та фіброміомі; вона входить до складу ДД зарубіжного виробництва.